Базь М.О.

Національний технічний університет України „КПІ”

ВИЗНАЧЕННЯ НАПРЯМКІВ СПЕЦИФІКИ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОДУКТУ

Жорстке конкурентне середовище, в межах якого працюють українські підприємства, диктує свої умови для створення стійких конкурентних переваг. Одним з основних ресурсів адаптації й стратегії розвитку підприємств більшість досліджень називають впровадження й активне використання інновацій. Стало загальноприйнятим твердження, що використання інноваційного підходу, тобто випуск нових продуктів з унікальними властивостями або використання «ноу-хау», створює стійку конкурентну перевагу. Але основна проблема впровадження інновацій це оцінка їхньої потенційної успішності, з урахуванням можливих ризиків.

Специфіка оцінки успішності інновації знаходить відображення в системі показників конкурентоспроможності інноваційного продукту, що в свою чергу, передбачає визначення його комплексного характеру. Базою для даного аналізу є сутність та класифікація інновацій.

На підставі аналізу літературних джерел, як вітчизняних, так і зарубіжних авторів [1-9], можна зазначити, що специфіка інноваційного продукту знаходить відображення у об’єкті та предметі інноваційної діяльності, у його динамічних та статичних аспектах, у змінах, потребах, концепції та компонентах продукту. Відповідно до цього, а також базуючись на класифікаційних ознаках інновацій, сформуємо напрямки визначення специфіки інноваційного продукту для промислових підприємств (рис.1).

На рис.1 представлені класифікаційні ознаки, які, на нашу думку, крім зовнішніх та внутрішніх факторів середовища підприємства, дозволяють виявити можливу стратегію конкурентної поведінки та відповідний ним ступень ризику виходу інноваційного продукту на ринок.

Перший напрямок з якого розпочинається визначення специфіки інноваційного продукту, відповідає на питання „що?”. Тобто, який саме інноваційний продукт є об’єктом аналізу.

Специфічний характер інноваційного продукту в першу чергу залежить від „механізму здійснення”, а саме: одиничні, реалізуються на одному об’єкті, й дифузні інновації, що поширюються на множину об’єктів. Як відомо, завдяки дифузії відбувається перехід від одиничного впровадження нововведення до інновацій у масштабі всієї економіки [7].

Ступень ризику виходу інноваційного продукту на ринок певним чином залежить й від „стадії життєвого циклу товару, на якій впроваджується інновація”. Їх поділяють на наступні: інновації, впроваджені на стадії стратегічного маркетингу; впроваджені на стадії НДДКР; організаційно-технологічна підготовка виробництва; виробництво; сервіс, який здійснюється виробником.

Стратегічні рішення відносно інноваційних продуктів також тісно пов’язані з видами інновацій залежно від „ступеня використання в них наукових знань”, запропоновані Павіттом К. та Уолкером Д., розглянемо деякі з них: засновані на використанні фундаментальних наукових знань; розроблені з використанням уже існуючих технічних знань нововведення; інновації, що входять у комбінації різних типів знань в одному продукті; технічно складні нововведення, як побічний результат великої дослідницької програми.

Аналіз напрямку, який відповідає на питання „як буде реалізовуватись інноваційний продукт?”, необхідно розпочати з визначення „характеру потреб, що задовольняються”. За даною ознакою розрізняють: орієнтування на існуючі потреби та орієнтування на формування нових потреб [8].

Поряд з цим, необхідно визначити „причини виникнення” інноваційного продукту. Можливі два варіанти, це реактивна інновація, що забезпечує виживання підприємству. Інновація як реакція на нововведення, з боку конкурента, тобто підприємство змушено зробити шаг у відповідь, щоб могти вести боротьбу на ринку. Інший варіант - стратегічна інновація. Це інновація, впровадження якої носить попереджальний характер, з метою одержання конкурентних переваг у перспективі [2].

Напрямок аналізу „де буде реалізовуватись інноваційний продукт?”, передбачає визначення „широти впливу й масштабність” інновацій. За даною ознакою виділяють глобальну, галузеву та локальну інновації. Відповідно до цього, можна визначити адресність управлінських впливів. Для визначення параметрів даних впливів необхідно ідентифікувати „предмет та сферу додатку”. Виділяють продуктові інновації, які передбачають створення нових товарів або послуг і реалізацію їх на старих ринках збуту. А також, ринкові інновації – відкриття нових сфер застосування продукту, а також дозволяють реалізувати його на нових ринках [2].

Прийняття управлінських рішень щодо виведення інноваційного продукту на ринок передбачає визначення специфіки продукту. Розроблена схема уявляє собою узагальнення та систематизацію класифікаційних ознак інновацій, які, на нашу думку, у найбільшій мірі визначають специфіку інноваційного продукту. По-друге, дана схема за допомогою виділених напрямків і відповідних ним класифікаційних ознак оптимізує процедуру визначення специфіки інноваційного продукту для промислових підприємств.

ЛІТЕРАТУРА

1. Гринев В.Ф. Инновационный менеджмент. - 2-е изд., стереотип. – К.: МАУП, 2001. – 145 с.

2. Инновации: теория, механизм, государственное регулирование. Учебное пособие / Под ред. Ю. В. Яковца. М.: Изд-во РАГС, 2000. - 237 с.

3. Инновационный менеджмент / Под ред. П. Н. Завлина, А. К. Казанцева, Л. Э. Миндели. М.: ЦИСН, 1998. - 386 с.

4. Инновационный менеджмент: / С.Д. Ильенкова, Л.М. Гохберг, С.Ю. Ягудин и др.; Под ред. С.Д. Ильенковой. М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 327 с.

5. Ламбен Жан-Жак. Стратегический маркетинг. Европейская перспектива. Пер. с французского. – СПб.: Наука, 1996. – 589 с.

6. Медынский, Владимир Григорьевич. Инновационный менеджмент: учебник/ В. Г. Медынский.- М. :ИНФРА-М,2004.-293

7. Пригожин А.И. "Нововведения: стимулы и препятстия (социальные проблемы инноватики)", М. "Политиздат", 1989г.

8. Уткин Э.А., Морозова Н.И., Морозова Г.И. Инновационный менеджмент. - М.: АКАЛИС, 1997. - 208 с.

9. Фатхутдинов Р. А. Инновационный менеджмент. – СПб.: Питер, 2002. - 400 с.